Літопис «Війна змінила наше життя, але не змінила нас»
Наша віра єднає серця
Україна навіки жива.
Україна- це наша земля
Україна єднає серця!
До річниці протистояння України воєнній агресії рф члени педагогічного колективу та учнівського козацького самоврядування Запорізького політехнічного центру взяли участь у створенні Літопису «Війна змінила наше життя, але не змінила нас» - реальні історії з емоціями, почуттям, діями та рішеннями! Разом до Перемоги!
"МОЄ РІДНЕ МІСТЕЧКО! ДУЖЕ СУМУЮ!!!"
Починаючи з 24 лютого 2022 року, моє життя, як і багатьох українців, дуже змінилося. І причиною змін стала війна…
Я вже не можу поїхати до своєї батьківської домівки, поспілкуватися з рідними людьми та однокласниками оффлайн, попеститися влітку у водах теплого Азовського моря, посмакувати овочами й фруктами, які зросли на херсонській землі…
Із соціальних мереж та особистого спілкування дізнаюся про страшні випадки з життя людей, які залишилися на окупованій території. Мого однокласника разом з його рідним братом викрали та знущалися.
Що пережила їхня родина та знайомі – одному богу відомо…На щастя, згодом їх відпустили.
Я вірю, що найближчим часом місто звільнять від загарбників і все буде, як і раніше.
Генічеськ – моє рідне містечко!!! Ми незабаром зустрінемося!!!
Слава Україні!!! Героям слава!!!
Світлана Антонюк, викладач
ДНЗ «Запорізький політехнічний центр професійно-технічної освіти»
"ЗАРАДИ ПЕРЕМОГИ"
Я не волонтер, а мама звичайного солдата, який зараз знаходиться на передовій. Я дуже часто готую хлопцям домашні страви. Готую з любов’ю. Так, я зморена, прийшла з нічної зміни, але мені дає наснаги й сили те, що це мій маленький внесок до нашої Перемоги!!! У кожному шматочку цієї страви – моя любов, моя віра у Перемогу! Хлопці та дівчата, ми обов’язково переможемо!
Я впевнена, що сьогодні нагодую чийогось хлопця, а завтра хтось нагодує мого.
СЛАВА УКРАЇНІ!!! ГЕРОЯМ СЛАВА!!!
Володимир Максемюк, здобувач освіти;
Вікторія Максемюк, мама здобувача освіти;
Іван Максемюк, старший син і випускник Центру, захищає Україну,
ДНЗ «Запорізький політехнічний центр професійно-технічної освіти»
"Я БАЧУ ПЕРЕМОГУ"
Про що я мріяла до війни? Як жила? Що хочу зараз? Що буде через хвилину, через тиждень, місяць? Як зберегти у серці любов, віру, як подолати ненависть? Я так хочу, щоб закінчилася війна, не гула повітряна тривога, не було вибухів, не гинули люди, щоб наші захисники та захисниці повернулися додому, до матерів, батьків, дітей, сестер та братів. Як зробити так, щоб лють не залізла до серця? Я так хочу Нового року, того, який був колись, коли ми не здригалися від вибухів, прикрашали ялинку, дарували подарунки, загадували бажання, не ховалися по підвалах, купували нові речі, мріяли.
влітку поїхати на море до рідного Бердянську, прогулятися по Набережній, поїсти цукрову вату, випити молочний коктейль і обов’язково поїсти копчені сосиски. Це було в мирному житті. Було... Я прокидаюся кожного ранку й вірю, що витримаю, збираюся й сідаю за ноутбук, через декілька хвилин буде урок, а я так хочу не онлайн, а офлайн, слово, яке я не знала раніше. Я хочу бігти до свого улюбленого Центру, до друзів. Хочу вивчати вірши та розв’язувати задачі, хочу вчитися, хочу в спортивну залу. Я скучила. Я хочу свята! І воно обов’язково прийде до нас,, як прийшло до міста-героя Херсон. Це буде свято ПЕРЕМОГИ. Я хочу щось робити, якось допомагати, і згадую, що добре готую вареники з картоплею, капустою, вишнею. Вирішую: готувати для наших захисників, щоб вони почувалися, як удома. Я це роблю.
І знову ніч. Я засинаю та бачу свою квітучу рідну Україну, кульки, багато кульок, квіти, сміх, радість, сльози, люди обіймаються, чую українські пісні, всюди бачу український прапор. Я бачу ПЕРЕМОГУ!
Дар’я Жуковська, здобувачка освіти
ДНЗ «Запорізький політехнічний центр професійно-технічної освіти»
"МИ ЄДИНІ"
Я мріяв побачити інші країни: Францію, Швейцарію, Австрію, Німеччину. Я хотів побачити, як живуть люди, як поводяться, які в них магазини, як спілкуються між собою. Мені здавалося, що це така велика мрія, що коли вона здійсниться, то я буду щасливим. Але почалася війна в Україні, моїй рідній країні, і ця біда залишила всі мрії десь далеко. Зараз вони мені здаються такими мізерними, я більше не мрію поїхати кудись, хочу залишатися в Україні з мамою, друзями. Я постійно думаю про перемогу над ворогом, бачу Україну іншими очима: тут живуть та працюють люди, які просто люблять свою країну, свою домівку, свої пісні, свій прапор, калину, вербу, солодкий мед, прекрасну весну, тепле квітуче літо, чарівну золоту осінь та сніжну теплу зиму.
Зараз за вікном листопад, я йду по листю, як по золотому полю, і здригаюся від звуків тривоги. Я йшов по нашому проспекту Соборному та побачив зяючу порожнину там, де раніше жили люди, вони любили, ростили дітей, сварилися, готували їжу, збиралися на роботу, сміялися, вірили у щасливе майбутнє, може, теж мріяли кудись поїхати…
І все – їх більше немає, відсутні мрії та сподівання, домівка, речі, які вони так любили, відсутнє життя, і тільки великий біль у тих, хто вижив. Як це забути, як пробачити? Світ перевернувся. Я знаю, що таке ненависть, хочу боротися з цим злом. Пишаюся нашими захисниками, їхньою мужністю, витримкою, їхнім справжнім патріотизмом. Я зараз знаю, як це, любити свою Україну. Мені буває страшно, і в ці хвилини я думаю про тих, хто на передовій, кому холодно і теж страшно, але вони стоять на передовій кожен день, за матір, за дитину, за кожного з нас, як їм віддячити? Кожна людина хоче жити. Де наші захисники беруть таку велику силу стояти під вогнем?
Скільки справжніх героїв віддали своє життя за незалежність нашої країни? Треба жодного не забути, назвати їх іменами вулиці, школи, не забути їх матерів, жінок, дітей. Кожен повинен пам’ятати ціну нашої перемоги. Сьогодні ракети ворога летять по усім куточкам України, заховатися ніде. І неважливо зі Сходу ти чи із Заходу, ми єдині у своїй боротьбі над ворогом, тільки так Україна буде незалежна, вільна. Для кожного з нас найдорожча країна у світі, де живуть найсміливіші люди, звучать чудові мелодійні українські пісні, зростає хліб. І знов повітряна тривога… Іде війна, але наш народ непереможний.
І такі хлопці та дівчата, як я, вносять свій внесок у перемогу, бо немає у світі нації, яка переможе українців!
Дамір Денисенко, президент учнівського самоврядування,
ДНЗ «Запорізький політехнічний центр професійно-технічної освіти»
"З ЛЮБОВ'Ю НАШИМ ЗАХИСНИКАМ"
У цю тяжку годину для нашої країни, кожен намагається допомагати нашим захисникам, і ми не можемо стояти осторонь.
Ми, брати Зубковські, Микола та Леонід, навчаємося у Державному навчальному закладі «Запорізький політехнічний центр професійно-технічної освіти» за професією «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування».
Ще з початку війни ми усією родиною, разом з мамою та бабусєю, надаємо допомогу нашим воїнам ЗСУ різними способами: плетемо сітки, варимо та випікаємо різні страви та смаколики, передаємо консервацію, варення, компоти, різноманітну випічку, квашену капусту, корейську моркву та необхідні речі.
Я, Микола Зубковський, за результатами першого семестру, отримав грошову нагороду Запорізької міської ради для обдарованої молоді у розмірі 1100 грн. Порадившись з родиною, придбав на усі кошти термошкарпетки для хлопців ЗСУ та відправив їх через волонтерів.
А також, ми виділили кошти зі своєї стипендії на різні салати та смаколики, зробили їх своїми руками для наших захисників.
Усе з любов'ю до України, задля ПЕРЕМОГИ. Родина Зубковських, разом із учнями групи та класним керівником Закутіною З.В. постійно надають допомогу нашим захисникам. Слава Україні!
Брати Микола і Леонід Зубковські, здобувачі освіти
ДНЗ «Запорізький політехнічний центр професійно-технічної освіти»
"ВІЧНА СЛАВА ТОБІ, ГЕРОЮ!"
У ДНЗ «Запорізький ПЦПТО» під час військових дій під Бахмутом 21 листопада 2022 року загинув батько здобувача освіти групи ЕМ-120 Бурака Богдана. Справжній Герой України, захисник незалежності нашої держави Бурак Андрій Васильович.
Це відео підготувала мама Богдана - Бурак Людмила Леонідівна. Вічна Слава тобі, Герою, за твій подвиг, за те, що не шкодуючи свого життя, ти захищав нас, нашу рідну неньку Україну! Слава Україні!
Людмила Бурак, мама здобувача освіти
ДНЗ «Запорізький політехнічний центр професійно-технічної освіти»
"ВОЛОНТЕРСТВО"
Педагогічний колектив
ДНЗ «Запорізький політехнічний центр професійно-технічної освіти»