Україна – єдина країна!

(1 вересня – 1 урок)

Мета: допомогти учням навчитися шанувати Батьківщину; прищеплювати любов до державних символів України; розширити знання дітей про цінності українців і України взагалі; виховувати почуття патріотизму національної гордості та любові до Батьківщини.

Обладнання: політична карта України, аудіо записи пісень, Державні символи та Державний гімн України, мультимедійна техніка.

Форма проведення: урок-подорож.

Хід заходу

Викладач. Кожен народ, кожна людина має свої святині. Для нас, українців, найбільшою святинею є наша родина. Родина – це не тільки наша сім’я, це наша Батьківщина – Україна.

Викладач. Щасливі ми, що народилися на чудовий, багатій, мальовничій землі – нашій славній Україні. Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського.

Ми, українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів. 

Учень

            Від Чорного моря до синіх Карпат

            Одна нероздільна родина,-

             Без панства, без рабства,

             Насильства і зрад –

             Одна самостійна Вкраїна

                       Живи, Україно. Живи для краси,

                       І сили, і слави, і волі.

                       Шуми, Україно, як рідні ліси,

                       Як вітер в широкому полі.

Звучить Державний Гімн України

Викладач.  Сьогодні наш урок – це урок патріотизму, єдності українського народу тема якого «Україна – єдина країна».

Мати Україно! Берегине долі народної! Це ти в часи лихоліть підносила дух дітей своїх, сповнюючи їх гордістю і повагою. Це твої згорьовані очі йшли за нами всіма великотрудними дорогами, не давали забути, хто ми є, чиї ми діти.

Викладач.  Сьогодні ми здійснимо подорож Україною із Заходу до Сходу, із Півночі на Південь. Заочно побуваємо в найзаповітніших куточках нашої Батьківщини.

Відео з піснею про міста.

І почнемо ми із Західної України, а саме з Львівщини.

І зупинка. Підгорецький замок на Львівщині

     Підгорецький замок вважають перлиною європейської архітектури і він займає місце одного з кращих зразків «італійських парків», який є найкрасивішим та єдиним парком в Україні такого типу. Разом з Золочівським та Олеським замком він складає відомий маршрут «Золота підкова Львівщини».

     Підгорецький замок був побудований в 1640 році за проектом архітекторів Гіема де Боплана та Андреа дель Авква. Цей замок як і всі замки «Золотої підкови» пройшов багато руйнувань та відновлень. Влада над замком передавалася з рук в руки по спадщині, викуповувалася то одними, то іншими власниками. По приходу радянської влади замок був переданий у Львівський історичний музей, але і під його покровом в період радянсько-німецької війни Підгорецький замок не залишався в спокої. Після чергового нападу він був пограбований та в результаті облаштований як санаторій для хворих на туберкульоз. Такий статус замку тривав до часів, поки не була прийнята незалежність України. Вже після цього, в 1997 році, Б.Возницький взявся за глобальну реставрацію будівлі і замок був переданий Львівській галереї мистецтв.

А тепер ми заглянемо на Тернопільщину в Свято-Успенську Почаївську лавру.

ІІ зупинка. Свято-Успенська Почаївська лавра

З сивої давнини й по сьогодні Почаївський монастир є однією з найшанованіших святинь, яку щорічно відвідують тисячі прочан. В Україні він поступається хіба що Києво-Печерській лаврі. Це величний архiтектурний ансамбль, що складається з 16 церков, резиденцiї архиєпископа, дзвiницi, келiй. Усi будiвлi iдеально поєднуються з мальовничим ландшафтом, скелястим схилом гори та терасами. Святинями Почаївської Лаври є вiдбиток ступнi Божої Матерi, джерело з цiлющою водою, чудотворна iкона Матерi Божої, мощi преосвященного Йова. 

В монастирі є 13 дзвонів, 2 з них – годинникові. Раніше, кажуть екскурсоводи, найбільший дзвін було чути на 30 км., зараз – десь на 10. На третьому поверсі дзвіниці є дзвін вагою в 11,5 тонн! Від його звуків дрижить земля. Храм відомий своєю чудовою акустикою.

Щодо ікон, то в інтер‘єрі є деякі ще 1646 року, а головний іконостас був привезений з Москви. На "чудотворній" іконі оклад – золотий, зі справжніми діамантами та рубінами. Ікона коронована одним з пап римських.

А на разі Чернівецька область – Хотинська фортеця

ІІІ зупинка. Хотинська фортеця

Хотинська фортеця – свідок численних війн та баталій. Протягом століть вона була центром розвитку ремесел і торгівлі, культури та економіки. Ця середньовічна красуня може багато розповісти тому, хто побажає вислухати її. Не випадково скелястий мис над Дністром наші предки називали «Хотінь». Назва міста походить від дієслова «хотіти», оскільки мис був бажаним та надійним місцем для давніх поселенців. Завдяки міцній твердині та вигідному розташуванню Хотин став центром розвитку ремесел і торгівлі, які, своєю чергою, сприяли розквіту його культури та економіки. Місто було важливим пунктом у європейсько-азійській торгівлі.

Розташований на основних транспортних магістралях, Хотин завжди привертав увагу завойовників. З метою захисту від них була споруджена фортеця, яка пережила століття і бачила під своїми мурами полчища воїнів Османської імперії, повстанців Мухи, народних месників Дитинки, вояків Дмитра Вишневецького (Байди), Петра Дорошенка.

У 1826 р. місту Хотину був наданий герб: в золотому полі срібна фортеця з трьома баштами; на двох крайніх вміщено по бунчуку, а на середній – півмісяць на держаку; над ним хрест:навхрест – дві шаблі лезами вниз, над ними – срібний хрест на ознаку взяття Турецької фортеці.

У Хотинській фортеці проводилися зйомки багатьох художніх фільмів, серед яких «Гадюка», «Захар Беркут», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери», «Стріли Робін Гуда». Серед недавніх – екранізація твору відомого українського письменника Юрія Мушкетика «Яса» та зйомки кінострічки «Запорозька Січ» за повістю Миколи Гоголя «Тарас Бульба».

А тепер Хмельницька область і Кам’янець-Подільська фортеця.   

IV зупинка. Кам’янець-Подільська фортеця

До складу Кам’янецької фортеці входять одинадцять башт, кожна з яких має свою назву й історію. Так, найвища башта названа Папською тому, що була збудована на кошти, надіслані Папою Римським Юлієм II. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув’язнений український народний герой Устим Кармелюк. У Чорній (кутовій) башті знаходиться криниця завглибшки 40 м і діаметром 5 м, видовбана у скелі. У підземеллях Замкового комплексу відкрито експозиції, що відтворюють сторінки його історії.

Сьогодні, за попередньою, домовленістю, можна стати учасником нічної театралізованої екскурсії Старою фортецею. Екскурсію у вежах (баштах) і підземеллях фортеці проводить кам’янецький «староста» та його «свита», які цікавими розповідями, піснями, танцями не лише знайомлять екскурсантів з історією замку та озброєнням, а й створюють неповторне відчуття подорожі у часі.

Відвідувачі фортеці мають змогу поїздити верхи на конях, постріляти з арбалетів та луків, власноруч викарбувати пам’ятну монету.

Ми не можемо обійти найромантичніше місце в Україні, яке розташоване в Умані Черкаської області – це парк Софіївка.

V зупинка. Парк Софіївка. XVIII ст.

Граф Фелікс Потоцький зробив своїй красуні дружині Софії, грекині за походженням, більш ніж романтичний дарунок любові — прекрасний парк
у місті Умань. Дуже люблячи молоду дружину, Потоцький задумує закласти парк казкової краси, такий, щоб була в ньому й часточка Еллади, батьківщини Софії, і Єлисейські поля, і чудові рослини, скульптури, — словом, усе, що розвіяло б у душі коханої тугу за батьківщиною.

Народні умільці створили із граніту й гіпсу художні прикраси для архітектурних споруд. Скульптури надходили із Франції та Італії. У парку насаджувалися дерева як місцевих порід, так і екзотичні, привезені із різних країн світу. Усього за декілька років уманські будівельники і садівники створили на пустирі справжнє диво, парк був дарований Софії на честь її іменин у травні 1802 р. Куточки парку пов'язані з міфами і легендами Давньої Греції та Риму, переказами і з життя сім'ї Потоцьких. Головний вхід до «Софіївки» прикрашають дві сторожові башти, вінець яких запозичений і з храму давньоримської богині домівки та вогню Вести в Тіволі. Від входу вглиб парку відводить тіниста алея, обсаджена віковими деревами, уздовж якої дзюрчить річка Кам'янка. Після плавного повороту погляду відкривається павільйон Флори, богині весни і квітів. Це надзвичайно красива архітектурна споруда із білою колонадою в доричному стилі, крізь яку відкривається чарівливий пейзаж Нижнього ставка, тераса Муз, Левкадська скеля з оглядовим майданчиком «Бельведер» і фонтан «Змія» на острові Кохання. Із пащі чавунної змії струмінь води б'є заввишки до 18 метрів, а сам фонтан — найбільший і найкрасивіший у «Софіївці», знаменитий геніальною простотою своєї конструкції: жодних насосів, тиск води створюється за рахунок перепаду висоти між Нижнім і Верхнім ставками. Терпейською долиною, оминувши Громовий грот і грот Венери, стежка піднімається до Верхнього (або Великого) ставку, у центрі якого насипаний штучний острів Кохання з Рожевим павільйоном. Уздовж алей парка, у тіні дерев установлені скульптури стародавніх філософів і грецьких богів.

Пісня про Україну, у виконанні учня

VІ зупинка. Київ – столиця України

У центрі Києва, неподалік від Софійського собору, знаходиться унікальна пам’ятка оборонної архітектури Київської Русі – Золоті ворота. Як і Софія Київська, Золоті ворота належать до найдавніших споруд Східної Європи першої половини XI cт.

Золоті ворота були не тільки найпотужнішою ланкою в системі укріплень стародавнього міста, але й парадним в'їздом до Києва. Через них в'їжджали посли з Візантії та інших держав Європи й Сходу. Під цими склепіннями входили до міста зі славою й здобиччю учасники воєнних походів.

Золоті ворота являли собою бойову вежу із проїздом, яку вінчала надбрамна церква Благовіщення. Золота брама уособлювала могутність держави, її велич та непереможність. Справді, для свого часу брама була неприступною.

У XX ст. питання про збереженість пам’ятки постійно підіймалися фахівцями та громадськістю. У 1970 р. Українське товариство охорони пам’яток історії та культури УРСР створило спеціальну комісію для обстеження стану Золотих воріт, до якої увійшли історики, археологи та архітектори. Комісія дійшла висновку, що задля збереження пам’ятки необхідно побудувати захисний павільйон, який відтворює пам’ятку в її гіпотетичному первісному вигляді.

Спорудження павільйону розпочалось в червні 1981 року, а завершилося в квітні 1982 року.  

 Софія Київська

Серед збережених на теренах Східної Європи пам’яток архітектури собор Святої Софії у Києві є найстародавнішим.

Видатна пам’ятка давньоруського зодчества XI ст., Софійський собор, завжди зачаровував будь-кого, хто хоча б раз у житті його бачив. Вдягнений у пишні барокові шати, собор органічно поєднується з монастирським ансамблем XVIII ст.. Спорудам притаманна святковість, гармонія з природою, виразний національний характер. Перебуваючи на подвір’ї, в оточенні цих прекрасних споруд, на мить поринаєш у давнину з відчуттям далекого відлуння тихого монастирського життя.

Створювався Софійський собор як центр Київської митрополії і головний храм Руської держави, у ньому інтронізували митрополитів, збирали собори єпископів, затверджували церковні закони, тут князі сідали на Київський стіл, тут вони приймали іноземних послів, укладали угоди.

При соборі велося літописання, існував скрипторій, була заснована бібліотека.

Під склепіннями Софії, можливо, уперше прозвучало «Слово про закон і благодать». У ньому митрополит Іларіон – автор цього видатного церковно-політичного твору витлумачував нещодавно охрещеним киянам основи християнського світобачення та сенс світової історії, визначивши в ній одне з чільних місць Руській землі.

Після встановлення в Україні більшовицької влади (1919 р.) Софія Київська більше двох десятиліть лишається діючим храмом. У 1934 р. її закривають і перетворюють на Державний архітектурно-історичний заповідник. У 1987 р. міжнародне журі Гамбурзького фонду присудило софійському заповіднику Європейську Золоту медаль за збереження історичних пам'яток. У 1990 р. Софійський собор у Києві разом з усім комплексом монастирських споруд внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Після набуття Україною незалежності заповідник отримує статус національного (1994 р.). З цього часу його назва – Національний заповідник «Софія Київська».

Майдан Незалежності та Хрещатик

Неможливий Київ без майдану Незалежності та Хрещатика. В часи незалежної України Хрещатик став обов’язковим місцем у програмі відвідування міста приїжджими. Тут відбуваться концерти просто неба, військові паради. Разом з тим Хрещатик разом з майданом Незалежності став центром акцій протесту. Так 2004 році вони стали центром Помаранчевої революції. Найдраматичнішими стали акції протесту у листопаді 2013-лютому 2014 років, що згодом отримали назву Революція Гідності.

За період з листопада 2013 по лютий 2014 року на майдані загинули більше сотні осіб.

Згодом загиблих назвали Небесна сотня.

Вони загинули за нас з вами, за краще майбутнє для всієї України! Не забудьмо їх! Дякуємо вам, Небесна сотня! Слава Україні!

Хвилина мовчання.

Учениця

Не ділімо цю землю,

Не ділімо це небо,

Не ділімо хатини,

Й сім'ї не ділімо!

Бо ми – браття, єдині

В українському слові,

В українськім коріння,

В українській любові!

Так, не ділімо нашу країну! Крим був і залишається українським, хоч і перебуває під анексією Росії. В Криму є багато пам’яток, які варті уваги, але хочеться зупинитися на одній – Херсонесі, бо це історична часточка України.

VІІ зупинка. Херсонес – історична часточка України

Херсонес Таврійський був заснований 422–421 рр. до н. е. грецькими вихідцями з Гераклеї Понтійської як грецька колонія на північному узбережжі Чорного моря і за античної доби став важливим торговельним, ремісничим і політичним центром південно-західного узбережжя Криму. Херсонес розміщений у південно-західній частині Криму, біля Карантинної бухти в межах сучасного міста Севастополя. Найдавніші археологічні знахідки в Херсонесі — уламки чорнофігурної кераміки — датуються VI століттям до н. е. За свідченням Страбона, поряд з Херсонесом Таврійським знаходилося інше місто, яке Страбон називає Давній Херсонес, що, можливо, дало назву для Херсонеса Таврійського. Уже через століття після заснування територія Херсонесу охоплювала весь півострів, що лежить між Карантинною і Пісочною бухтами (в перекладі з грецької «Херсонес» якраз і означає півострів).

Економічний і політичний розквіт Херсонесу Таврійського припадав на IV–II ст. до н. е. Він був демократичною державою, карбував власні монети. Основою його економіки було виноградарство, рибний промисел, ремесла і торгівля (збіжжям, а також худобою та рибою) з іншими грецькими містами, скіфами й таврами.

За весь час існування міста-держави херсонесцям доводилося вести численні війни. Проте Херсонесу не вдалося зберегти свою самостійність: він увійшов до складу держави Мітрідата. Відтоді місто перебувало в тривалій залежності від Боспорської держави.

Херсонес Таврійський був включений до світової спадщини ЮНЕСКО 23 червня 2013 на 37-й сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Камбоджі. До списку була також внесена і хора — сільськогосподарська округа навколо Херсонесу. Рішення про включення було одноголосним. Єдине зауваження стосувалося до величезної православної церкви-новобудови у самому центрі Херсонеського городища, що, на думку деяких археологів, шкодить древньому пам'ятникові.

Учень

Молюсь за тебе, Україно

Молюсь за тебе кожен час

Бо ти у нас одна-єдина

Писав в своїх віршах Тарас.

Молюсь,- казав він, щоб у тебе

Не було між людьми війни,

Щоб завжди було чисте небо

На нашій стомленій землі,

Щоб завжди у садку смерека

Весняним квітом під вікном цвіла,

І прилітали з вирію лелеки,

Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

Нажаль, в Україну прийшов час, коли батьки хоронять своїх синів, які віддають життя за наш мир, спокій, свободу. Сьогодні дії на Сході України не залишають нікого байдужими, і ми всі тяжко переживаємо кожну смерть.

Герої сучасності стали для нас прикладом мужності та віри в свої сили!

На Сході нашої країни є святе місце, яке нажаль зараз люди не можуть відвідати – це Святогірська Свято-Успенська лавра.

VII зупинка. Святогірська Свято-Успенська лавра

Достовірна давня історія Свято-Успенської Святогірської Лаври губиться у мороці віків і наповнена здебільшого легендами, переказами і припущеннями. Окремі з них вказують на те, що вперше монастирська обитель постала на унікальних білосніжних крейдяних горах, у середній течії річки Донець, ще у VІІІ ст. Засновниками ж монастиря були ченці з Візантії, які, рятуючись від переслідувань єретиків-іконоборців, переносили свої обителі на периферії Візантійської цивілізації.

Інші джерела свідчать про генетичну пов'язаність Святогірської обителі з Києво-Печерським монастирем, ченці якого прийшли на береги Донця у 40-х рр. ХІІІ ст., рятуючись від монголо-татарської навали на Київ. 

Утім, перша писемна згадка про саму місцевість - Святі гори - зафіксована під 1526 р.      

Відродження колишньої слави обителі розпочалось з указу імператора Миколи І 1844 р., за яким Святогірський монастир підлягав відновленню за чином і уставом Глинської пустині Курської єпархії. А вже наступного року було знайдено, реставровано і в 1846 р. освячено підземний храм преподобних Антонія і Феодосія Печерських. Невдовзі ж Святогірський монастир перетворився на один з найбільш шанованих у православному світі центр паломництва, відвідати який поспішали не лише жителі України, а й багатьох інших країн.

Є місця найсвятіші для кожної людини – це мала Батьківщина. Для нас з вами це Запорізький край – край волі, гідності і мужності. На Запоріжжі багато пам’яток історії, які залишили нам наші предки (від праслов’ян і до сучасників), але ми зупинимось на найвідомішому – Запорізькій Січі.

VIIІ зупинка. Запорізька Січ

Запорізька Січ – столиця козацьких земель, серце низового лицарства та центр козацької вольності, який існував за порогами Дніпра із середини 16 ст. до 1775. Утворення 3апорозької Січі пов'язане з процесом формування українського козацтва і освоєння ним раніше спустошених татарами українських земель між Дніпром і Південним Бугом. Численні козацькі загони, які займалися господарським освоєнням цих земель і вели постійну боротьбу з татарами, змушені були будувати на уходах укріплення для власної безпеки. Налічувалось 8 Запорозьких Січей, які почергово змінювали одна одну. Розташовувались вони на території сучасних Запорізької, Дніпропетровської та Херсонської областях. Поява першої пов'язана з ім'ям Д. Вишневецького, який в 50-х рр. 16 ст. заснував на о. Мала Хортиця (тепер – острів Байда) замок, який став козацькою твердинею і опорним пунктом для масштабних походів проти татар.

3апорозька Січ була центром, в якому зосереджувались найвищі органи управління Вольностями Війська Запорозького Тут же знаходилась резиденція кошового отамана, який разом з військовою старшиною здійснював найвищу військову, судову та адміністративну владу на всій території Запорожжя. У Січі розміщувався її гарнізон. Він не був дуже численним і налічував кілька тисяч козаків, які тут постійно мешкали та забезпечували постійну боєготовність Війська Запорозького. Коли виникала потреба зібрати більше військо, то до служби закликалися запорожці, які проживали в зимівниках і перебували на промислах та жонаті козаки. За кілька днів Військо Запорозьке збільшувалось у кілька разів. Крім того, в 3апорозької Січі відбувалися ради, на яких козаки вирішували найголовніші питання свого життя, обирали старшину та ділили за жеребом угіддя.

Створена для боротьби з грабіжницькими нападами татар, Січ відіграла визначну роль і в загальноєвропейській боротьбі з турецькою агресією, стала плацдармом для багатьох козацьких походів на Кримське ханство й Османську імперію

Піклуючись про відтворення історичної пам’яті та повернення до багатовікових традицій запорозького козацтва на території Національного заповідника «Хортиця» було створено історико-культурний комплекс «Запорозька Січ». Дана «Січ» не є копією жодної з вісьмох Запорозьких Січей. Це узагальнений образ козацької столиці, в якому представлено головні будівлі, притаманні Запорозьким Січам: церква, курені, будинок кошового отамана, канцелярія, військові скарбнички, школа, пушкарня. На передмісті: кузня, гончарня, шинок та «грецька хата» для заїжджих гостей. Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» на острові Хортиця покликаний дати сучасникам цілісне уявлення про таке унікальне явище, яким було в історії України запорозьке козацтво.

Викладач. Наша подорож Україною завершується і ми ще раз переконалися, що Україна – єдина, соборна, унітарна Держава. І для збереження її цілісності та незалежності відбулася революція гідності, де постраждали тисячі українських громадян, загинули сотні кращих синів нашої держави. Ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих і висловлюємо впевненість в тому, що наш народ зробить все можливе і не можливе, щоб в нашій країні запанував мир і спокій. Настане час і Україна буде успішною європейською державою.

Учень

 Є багато країн на землі,

В них озера, річки і долини,

Є країни великі й малі,та найкраща завжди – Батьківщина!

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має,

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краї.

Є багато пташок голосних,

Любі-милі нам співи пташині,

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні.

І тому найдорожчою нам

Є і буде у кожну хвилину

Серед інших країн лиш одна –

До­рога нам усім Україна!