Новини

Козацькому роду – нема переводу

«Гей, козак – козаченько,
Тай хоробре серденько,
Ой, міцні в нього руки –
Ворогам для науки!..»

   Запоріжжя – чудове місто, що виросло на березі Дніпра більше двох століть тому. Від дідів онукам, від батьків дітям передавалися легенди та бувальщини сивої давнини. Тут гриміла колись козацька відвага, палахкотіли січові багаття, стогнала земля. Запорізький край був центром формування вільного козацького війська – військової сили українського народу у боротьбі з іноземними загарбниками. Славетні сторінки історії міста овіяні натхненними справами багатьох поколінь.

   З метою відродження традицій і звичаї часів козаччини, учнівське самоврядування нашого центру звернулося з проханням до заступника директора з виховної роботи Живиці М.А. допомогти створити на базі нашого навчального закладу козацький курінь й пройти обряд посвячення у козаки.
   І дочекалися!
   6 квітня 2017 року на базі ДНЗ «Запорізький політехнічний центр професійно-технічної освіти» (далі центр) відбувся урочистий захід, присвячений Запорізькому козацтву, який було підготовлено з нагоди посвячення у козаки наших учнів, а найголовніше, що разом з учнями козацьку присягу мав прийняти і заступник директора з ВР Живиця М.А. І ось ця мить наступила. На свято було запрошено шановні та почесні гості:
   Сухінін Дмитро Валентинович – голова Великої ради отаманів Запорізького козацтва;
-Лапін Ілля Євгенович, генеральний отаман МГО міжнародного союзу козаків Запорізької Січі;
- Бєлан Павло Антонович, генеральний суддя МСК запорізької Січі;
- отець Василь, священик української православної церкви, Київського патріархату.
   Захід відкрив директор центру Полухін В.Ф., який привітав наших шановних гостів і учнів. Директор наголосив про важливість патріотичного виховання, про те, що українському козацтву відводиться особлива роль в утвердженні громадянського суспільства, формуванні національної ідеї й державності України. «Відродження і розвиток козацьких традицій стає новим напрямком у системі виховної роботи майбутнього покоління..» - такими словами закінчив свою привітальну промову Володимир Федорович.
   Зі словами привітання до учнів нашого центру звернувся Сухінін Дмитро Валентинович, який наголосив на тому, як важливо, що в наш час, коли країна бореться за свою незалежність, створюється в нашому центрі перший серед навчальних закладів козачий курінь. Він побажав учням боронити рідну землю, незалежність, залишатися вірними синами неньки-України...
   Для учнів і гостів було підготовлено захід, під час якого вони мали змогу ознайомитись із життям козаків, їх заповідями, побутом та звичаями, що панували на Запорізькій Січі, а потім продемонстрували свої знання про козаків. Протягом заходу лунали вірші про славне минуле козаччини. А за козачим звичаєм пролунала пісня у виконанні нашого маленького гостя - Ремши Тимофія, який заспів для нас пісню «За світ стали козаченьки». Звичайно, що ми почули чарівний голос нашої зірочки Кірієни Антонюк з піснею «Грає сонце». Ведучими заходу були учні 1 та 2 курсів: Азорський Вадим – ЕГ-115, Аршинніков Валентин – ЕГ-115, Самарський Олександр – ЕГ-115 (до речі, Сашко є членом козачої організації «Спас»), Кабанова Діана –ЕМ-126, Полинніков Владислав – ЕМ-126, Голубка Надія – КК-146. Підготувала і провела захід Кравець О.В. – викладач української мови та літератури. А яким цікавим було інсценування, що розіграли Босієв Євген, Самарський Олександр, Коровнік Максим та Швець Олександр! Дякуючи хлопцям, ми узнали як відбувався прийом у козаки на Запорізькій Січі. Після закінчення заходу до нас звернувся отець Василь зі святим словом і напуттям.

  2  3

   4

   Але на цьому свято не завершилося. Воно ніби за помахом чарівної палички перенеслося на територію Запорізької Січі, що знаходиться на о. Хортиця. Все сприяло тому, щоб ми відвідали це загадкове і магічне місце: і тепло погода, і сонечко, що привітно посміхалося нам. І ось ми ступили на територію Запорізької Січі! Перш ніж розпочати урочисте посвячення, за старовинним звичаєм ми відстояли службу в церкві Святої Покрови, яку провів Отець Василь, священик української церкви, Київського патріархату. Наступний етап був – козацька присяга. Вступаючи до лав козацтва, перед обличчям своїх друзів, перед рідною землею та пам’яттю звитяг козаків, учні урочисто заприсяглися, що вивчатимуть історію і традиції українського народу, готуватимуть себе розумово, фізично і морально, щоб чесно і віддано служити українському народу в ім’я становлення нашої незалежності та процвітання. Далі було посвячення. Цей настільки цікавий та зворушливий обряд змусив відчути всю урочистість того, що відбувалося на наших очах! І ось перед нами вже не просто учні, а козаки! І серед них дівчина – берегиня – Кабанова Діана. Отаманом куреня нашого центру було обрано Живицю Михайла Аркадійовича. Із рук голови Великої ради отаманів Запорізького козацтва Сухініна Д.В. він отримав отаманську булаву, як символ влади! Ряди запорізьких козаків поповнили учні центру: Швець Олександр, Коровник Максим, Полинніков Владислав, Турчин Ілля, Босієв Євген, Рашевченко Максим та учень школи Ремша Тимофій.

    З гарним настроєм, вражені ми покидали Січ. На душі було радісно від того, що стали свідками таємничого та загадкового обряду, який наш народ зберіг і передав своїм нащадкам через століття! І це ще раз свідчить про те, що козацькому роду – нема переводу!

  1  7

   6

   5

Козацька посвята